Японські інвестори, які прагнуть досягти відчутного соціального чи екологічного ефекту (імпакту), починають тісніше співпрацювати з неурядовими організаціями та місцевими громадами задля покращення відповідних результатів.

Фінансові установи Японії мають тривалу історію фінансування соціальних та екологічних ініціатив, проте зазвичай вони зосереджувалися на масштабних корпоративних або регіональних соціальних проєктах. Натомість проєкти на рівні громад або пряма підтримка регіонального сектору малого та середнього бізнесу (МСБ), що стикається з труднощами, отримували мізерне фінансування. Організації, що займаються імпакт-інвестуванням, протягом останнього десятиліття намагаються змінити цю ситуацію.

Спостерігаються ознаки зростання інтересу до імпакт-інвестування. Опитування 47 організацій, проведене Японським фондом соціальних інновацій та інвестицій (SIIF), показало, що обсяг активів під управлінням у сфері імпакт-інвестування в Японії зріс на 8% у річному вимірі, сягнувши 18,65 трлн єн (100 млрд євро) у 2025 фінансовому році. Більша частина цього приросту припала на десять найбільших учасників ринку, переважно великі банки та компанії зі страхування життя. Близько 64% ​​загального обсягу активів під управлінням (AUM) становили боргові інструменти — переважно кредити, надані банками великим компаніям.

Однак пенсійний сектор Японії поки що не поспішає наслідувати приклад деяких європейських колег і переходити до ширшого тлумачення фідуціарних обов’язків перед бенефіціарами, яке б включало інвестування з орієнтацією на соціальний чи екологічний ефект для нівелювання довгострокових ризиків для дохідності. Досі переважає думка, що імпакт-інвестування передбачає поступки в прибутковості (концесійний підхід) і не здатне забезпечити дохідність на ринковому рівні.

Серед організацій, опитаних SIIF, лише 2% належали до пенсійного сектору, тоді як частка банків, трастових банків, кредитних асоціацій і кредитних спілок становила 30%, а компаній з управління активами — 17%.

Утім, з’являються ознаки зміни поглядів. У 2025 році Державний пенсійний інвестиційний фонд Японії (GPIF) — найбільший у світі пенсійний фонд із активами під управлінням на суму 260 трлн єн — заявив про намір запровадити інвестиційну стратегію, більш орієнтовану на досягнення соціального та екологічного ефекту, на додаток до чинних критеріїв ESG.

Утім, підхід GPIF до імпакт-інвестування залишається обережним. У своєму середньостроковому плані на 2025–2029 роки фонд зазначив, що «розглядатиме можливість здійснення інвестицій з урахуванням соціальних та екологічних наслідків (впливу) ділової активності компаній-об’єктів інвестування» під час оцінки їхнього потенціалу для сталого зростання.

«Якщо GPIF зможе зробити крок уперед і надати своїм управителям фондів мандати, орієнтовані на імпакт-інвестування, це може стати потужним каталізатором для всього інвестиційного ланцюга створення вартості. Ми все ще чекаємо, щоб побачити, якою мірою вони це реалізують, і сподіваємося на подальше лідерство GPIF у цій сфері», — зазначила Фумі Сугено, керівниця SIIF Global, у коментарі для Impact Investor.

Комерційні установи Японії мають вагоміші здобутки в інвестуванні за принципами ESG, зокрема в участі у випуску «зелених» облігацій, облігацій сталого розвитку та «блакитних» облігацій. Фінансовий гігант Mizuho у 2023 році випустив «зелені» облігації на суму 1,4 млрд доларів США, що на той час стало найбільшим випуском ESG-облігацій японською фінансовою установою. Інші компанії наслідували цей приклад, підтримуючи динаміку «зеленого» інвестування в Японії в той час, як установи в США та інших країнах стали більш стриманими.

Однак той тип імпакт-інвестування, що зародився в Європі та США — з урахуванням думки громади та більш цілісним підходом до вимірювання впливу, — все ще займає незначну частку ринку та надає обмежені можливості для інвесторів.

Організацію SIIF було засновано у 2017 році за підтримки Nippon Foundation як одну з тих, що прагнуть виправити цю ситуацію шляхом розробки моделей імпакт-інвестування, часто орієнтуючись на успішний досвід інших країн. Зокрема, організація запозичила європейський досвід для запуску перших у країні облігацій соціального впливу (SIB), а також звернулася до практики Великої Британії, щоб допомогти сформувати японську схему використання «сплячих» активів (коштів із неактивних банківських рахунків) для фінансування проєктів, що мають значний соціальний вплив.

Виступаючи першопрохідцем, SIIF також створила власні невеликі, але знакові для ринку імпакт-фонди для залучення інституційного капіталу та підтримки недостатньо розвиненого в Японії сектору венчурного імпакт-інвестування. Крім того, SIIF займається підтримкою нових гравців у сфері імпакт-інвестування — наприклад, інвестуючи в управителів фондів, які прагнуть залучати громадян і налагоджувати партнерські відносини з органами місцевого самоврядування в межах своїх інвестиційних структур.