Deloitte: витрати на перехід до енергетики можуть знизитися на 25% завдяки інструментам зниження ризиків


Згідно з дослідженням Deloitte, глобальний енергетичний перехід, вартість якого до 2050 року, за прогнозами, складе 190 трильйонів євро, може призвести до скорочення витрат майже на 25% за рахунок використання інструментів зниження ризиків, що дозволить використовувати інноваційні підходи до фінансування та рефінансування «зелених» проектів.

Ключові інвестиції в перехідний період, такі як сонячні та вітрові електростанції, інфраструктура зберігання, екологічно чисті водневі технології, електрифікація, захоплення та зберігання вуглецю, сприймаються як більш ризиковані, ніж проекти на основі викопного палива. Таке більш високе сприйняття ризику призводить до збільшення капітальних витрат, що негативно впливає на фінансову життєздатність і привабливість зелених проектів.

У дослідженні ризики, що впливають на капітальні витрати, поділяються на чотири основні групи:

Макроризики: Невизначеність, спричинена політичною нестабільністю, недоліками регулювання та процедурними проблемами, може становити 40-90% капітальних витрат проектів відновлюваної енергетики.

Ринкові ризики: Такі фактори, як ринковий попит, отримання доходів та конкурентоспроможність витрат, становлять до 20% капітальних витрат у країнах, що розвиваються.

Технічні ризики: Сюди входять затримки проекту, перевитрата бюджету та незадовільна продуктивність.

Фінансові ризики: Обмежений доступ до капіталу також впливає на оцінку витрат.

Крім того, недооцінка переваг «зелених» проектів для клімату, навколишнього середовища та здоров’я населення посилює передбачувані ризики, що ще більше збільшує капітальні витрати.

«Сприяння інвестиціям в зелені проекти має вирішальне значення для прискорення енергетичного переходу і декарбонізації економіки», — заявив Овідіу Попеску, партнер Deloitte в Румунії і керівник практики енергетики та сталого розвитку. «На розвинених ринках ризики знижуються, що знижує капітальні витрати і стимулює інвестиції. Наприклад, за останні 15 років проекти сонячної та вітрової енергетики досягли зниження витрат на 80% та 40% відповідно. Цей прогрес відображає накопичений досвід та отримані уроки, які сприяють передбачуваності та зменшують ризики. У дослідженні висвітлюються стратегічні заходи щодо зниження ризиків нових технологій, забезпечення їх комерційної життєздатності в середньостроковій і довгостроковій перспективі, адаптовані як до ринкових умов, так і до технологічної зрілості».

Запропоновані заходи щодо зменшення ризиків включають:

Інформаційні інструменти: стратегії та таксономії, що підвищують передбачуваність та стабільність ринку.

Нормативні інструменти: оптимізація процесів ліцензування та покращення планування мережі.

Економічні та ринкові інструменти: податкові пільги, політика підтримки та контракти на постачання для залучення забудовників та інвесторів.

Фінансові інструменти: Гранти, субсидії, гарантії, страхування та пільгові кредити.

Дослідження підкреслює, що, хоча системні заходи можуть пом’якшити багато ризиків, деякі залишкові ризики вимагають інструментів передачі ризиків, таких як змішане фінансування. Державно-приватна співпраця зі змішаним фінансуванням може зменшити витрати на відновлювану енергію до 35%.

«Екосистема зелених фінансів включає в себе різні зацікавлені сторони — девелоперів, інвесторів і фінансистів — кожен з яких має унікальні цілі і обмеження», — пояснив Раду Думітреску, відповідальний партнер з фінансового консультування, Deloitte, Румунія. «Державне фінансування, що діє відповідно до більш гнучких критеріїв ризику, стало наріжним каменем зеленого фінансування, на яке у 2021 та 2022 роках припадатиме майже половина глобальних інвестицій у відновлювану енергетику. Дослідження закликає до поліпшення підзвітності серед зацікавлених сторін та колективного фінансового навчання, яке могло б ще більше диверсифікувати фінансування. інструмент. Наприклад, у Німеччині такі заходи знизили вартість капіталу для сонячних і вітрових установок більш ніж на 4% в період з 2005 по 2017 рік».

У звіті викладаються ролі в реалізації та координації цих заходів:

Інвестори та кредитори: включити цілі декарбонізації в стратегії та розробити критерії оцінки кліматичних ризиків. Регулюючі органи: розробити керівні принципи для передбачуваного інвестиційного середовища та інтегрувати фінансові знання в державну політику.

Банки розвитку: сприяти рішенням змішаного фінансування та масштабним механізмам рефінансування.

Міжнародні організації: сприяти «новому енергетичному світовому порядку», забезпечуючи вільний та ефективний рух інформації, стратегій та технологій, необхідних для переходу. Досягнення глобальних енергетичних цілей до 2050 року вимагатиме збільшення щорічних потоків зелених інвестицій з мільярдів до 6,6 трильйонів євро, як зазначено в дослідженні.